Часто буває так, що для розпочаття нового проєкту потрібні гроші на розвиток та інші необхідні витрати. У таких ситуаціях кожен шукає найкращий та найшвидший спосіб вирішення проблеми. На практиці найшвидшим способом отримання коштів є договір позики між компанією та засновником або навпаки, оскільки засновник може надати позику компанії зі своїх власних коштів.
У цій статті ми розглянемо ключові елементи договору позики, процедури його укладення та переваги, які це рішення приносить обом сторонам угоди. Договір позики, укладений між позикодавцем та компанією, дозволяє швидко залучити капітал, необхідний для реалізації амбітних інвестиційних проєктів, поліпшення фінансової ліквідності або погашення боргів.
Перед підписанням договору позики, ми повинні перевірити, чи немає жодних протипоказань, щоб у разі необхідності залучення додаткових коштів засновник або член правління надав позику. Важливо з’ясувати, хто дає нам дозвіл на укладення договору, на який термін і в якій сумі ми можемо отримати дану позику, а також, що важливо, яку суму відсотків ми будемо сплачувати.
Завдяки можливості індивідуального підходу до умов позики, таких як процентна ставка, термін і спосіб погашення, цей договір є привабливою альтернативою традиційним джерелам фінансування, таким як банківські кредити. Крім того, договір позики може зміцнити стосунки між засновником та компанією, сприяючи довгостроковому успіху підприємства.
Як правило, укладення компанією договору позики з членом правління потребує згоди зборів засновників або загальних зборів акціонерів, якщо інше не передбачено законом. Невиконання цієї умови, тобто відсутність згоди зборів засновників, веде до недійсності договору. Крім того, відповідно до статті 230 Кодексу господарських товариств, укладення зобов’язання на суму, яка вдвічі перевищує розмір статутного капіталу, потребує ухвали засновників, якщо інше не передбачено договором товариства.
Відповідно до статті 720 § 2 Цивільного кодексу, ми знаємо, що договір позики на суму, що перевищує тисячу злотих, потребує дотримання документальної форми. Тим не менше, компанія повинна зберігати оригінал договору позики у своїй бухгалтерській документації, що є важливим у випадку податкової перевірки. Це дозволяє компанії документально підтвердити джерело коштів та умови, на яких вони були отримані.
В свою чергу, параграф 1 вищезгаданої статті 720 Цивільного кодексу визначає договір позики та його обсяг. Згідно з цим договором позикодавець зобов’язується передати позичальнику певну кількість грошей або речей, визначених за видом, а позичальник зобов’язується повернути таку ж кількість грошей або речей того ж виду та якості. Погашення позики може відбутися одноразово або частинами відповідно до умов договору, і немає обов’язку визначати ціль, на яку будуть витрачені кошти.
У випадку, якщо сторони не вкажуть термін погашення в договорі, стаття 723 Цивільного кодексу накладає зобов’язання повернути позику протягом шести тижнів з моменту направлення позикодавцем виклику на повернення позики.
Що цікаво, законодавство не передбачає обов’язку включення відсотків у договір, а також не встановлює їх розмір. Однак, щоб цей факт не став підставою для заперечення операції, під час можливої податкової перевірки, краще вказати відсотки, що відповідає ринковій ставці.
Кілька років тому були запровадженні принципи “Safe Harbour”, які дозволяють скористатись спрощеним оподаткуванням на позику. Основна перевага застосування цього законодавчого рішення — відсутність ризику заперечення податковою відсоткових ставок, а також звільнення від документації з трансферного ціноутворення при контрольованих господарських операціях. Проте важливо дотримуватися певних умов, перш за все, застосовувати відповідні відсоткові ставки та маржу.
Підсумуємо ситуацією, для кращого розуміння:
Пан Ян є засновником компанії X, яка займається виробництвом екологічних соків. Компанії X потрібні додаткові кошти для придбання сучасного обладнання для віджиму соків для розширення асортименту. Пан Ян вирішує надати компанії X позику в розмірі 100 000 злотих.
Згідно з договором, який уклали Пан Ян та компанія X, компанія зобов’язується повернути позичену суму протягом 2 років. Сторони погодилися, що компанія може погашати позику щомісячними платежами по 5 000 злотих або одноразово в кінці терміну, залежно від фінансової ситуації.
У договорі Пан Ян не вказав ціль використання коштів, тому компанія X має свободу у їх використанні. Однак Пан Ян зазначив, що в якості відсотків він хотів би отримати додатково 10% від вартості позики, що становить 10 000 злотих.
Таким чином, протягом 2 років Пан Ян отримає повернення 100 000 злотих, які він позичив, разом з додатковим доходом, тобто відсотками, у розмірі 10 000 злотих, що в сумі становить 110 000 злотих. Таке рішення принесе користь компанії X, дозволяючи їй розвиватися та придбати нове обладнання, а Пан Ян отримає додатковий дохід у вигляді відсотків.
Такий приклад показує, як позика між засновником і компанією може бути вигідною для обох сторін: компанія отримує необхідні кошти для інвестицій, а засновник може розраховувати на повернення позики разом з відсотками, що є для нього додатковим прибутком.
